Налаштування шару агрегації дає змогу розширити API-сервер Kubernetes додатковими API, які не є частиною основних API Kubernetes.
Вам треба мати кластер Kubernetes, а також інструмент командного рядка kubectl має бути налаштований для роботи з вашим кластером. Рекомендується виконувати ці настанови у кластері, що має щонайменше два вузли, які не виконують роль вузлів управління. Якщо у вас немає кластера, ви можете створити його, за допомогою minikube або використовувати одну з цих пісочниць:
Для перевірки версії введіть kubectl version.
На відміну від Custom Resource Definitions (CRD), Aggregation API залучає ще один сервер — ваш API-сервер розширення — на додачу до стандартного API-сервера Kubernetes. API-серверу Kubernetes потрібно взаємодіяти з вашим API-сервером розширення, а вашому API-серверу розширення — з API-сервером Kubernetes. Щоб ця взаємодія була захищеною, API-сервер Kubernetes використовує сертифікати x509 для автентифікації перед API-сервером розширення.
У цьому розділі описано, як працюють потоки автентифікації та авторизації та як їх налаштувати.
Загальний потік такий:
У решті цього розділу ці кроки описано докладно.
Потік показано на наведеній нижче схемі.

Джерело наведених вище swimlanes можна знайти у вихідному коді цього документа.
Запит до шляху API, який обслуговує API-сервер розширення, починається так само, як і всі запити API: зі звернення до API-сервера Kubernetes. Цей шлях уже зареєстрований в API-сервері Kubernetes API-сервером розширення.
Користувач звертається до API-сервера Kubernetes, запитуючи доступ до шляху. API-сервер Kubernetes використовує стандартну автентифікацію та авторизацію, налаштовану в API-сервері Kubernetes, щоб автентифікувати користувача й авторизувати доступ до конкретного шляху.
Огляд автентифікації в кластері Kubernetes дивіться в розділі «Автентифікація в кластері». Огляд авторизації доступу до ресурсів кластера Kubernetes дивіться в розділі «Огляд авторизації».
До цього моменту все було стандартними запитами API Kubernetes, автентифікацією та авторизацією.
Тепер API-сервер Kubernetes готовий надіслати запит до API-сервера розширення.
Тепер API-сервер Kubernetes надішле, або проксіює, запит до API-сервера розширення, зареєстрованого для обробки цього запиту. Для цього йому потрібно знати кілька речей:
Щоб забезпечити ці дві речі, потрібно налаштувати API-сервер Kubernetes за допомогою кількох прапорців.
API-сервер Kubernetes підʼєднується до API-сервера розширення через TLS, автентифікуючись за допомогою клієнтського сертифіката. Під час запуску потрібно надати API-серверу Kubernetes таке за допомогою вказаних прапорців:
--proxy-client-key-file--proxy-client-cert-file--requestheader-client-ca-file--requestheader-allowed-namesAPI-сервер Kubernetes використовуватиме файли, вказані в --proxy-client-*-file, щоб автентифікуватися в API-сервері розширення. Щоб сумісний API-сервер розширення вважав запит дійсним, мають виконуватися такі умови:
--requestheader-client-ca-file.--requestheader-allowed-names.--requestheader-allowed-names="". Це вкаже API-серверу розширення, що будь-який CN прийнятний.Після запуску з цими параметрами API-сервер Kubernetes:
kube-system з назвою extension-apiserver-authentication, куди помістить сертифікат CA та дозволені CN. Їх, своєю чергою, можуть отримувати API-сервери розширення для перевірки запитів.Зверніть увагу, що API-сервер Kubernetes використовує той самий клієнтський сертифікат для автентифікації в усіх API-серверах розширення. Він не створює окремий клієнтський сертифікат для кожного API-сервера розширення, а використовує один, щоб автентифікуватися як API-сервер Kubernetes. Той самий сертифікат повторно використовується для всіх запитів до API-серверів розширення.
Коли API-сервер Kubernetes проксіює запит до API-сервера розширення, він повідомляє API-серверу розширення імʼя користувача та групу, з якими початковий запит успішно автентифіковано. Він передає їх у заголовках http свого проксійованого запиту. Потрібно вказати API-серверу Kubernetes назви заголовків, які слід використовувати.
--requestheader-username-headers--requestheader-group-headers--requestheader-extra-headers-prefixЦі назви заголовків також поміщаються в ConfigMap extension-apiserver-authentication, тож API-сервери розширення можуть отримувати й використовувати їх.
API-сервер розширення, отримавши проксійований запит від API-сервера Kubernetes, має перевірити, що запит справді надійшов від дійсного проксі автентифікації, роль якого виконує API-сервер Kubernetes. API-сервер розширення перевіряє це так:
kube-system, як описано вище:Якщо наведені вище перевірки пройдено, запит є дійсним проксійованим запитом від законного проксі автентифікації, у цьому випадку — API-сервера Kubernetes.
Зверніть увагу, що забезпечити наведене вище має реалізація API-сервера розширення. Багато хто робить це стандартно, використовуючи пакет k8s.io/apiserver/. Інші можуть надавати параметри для перевизначення цього за допомогою параметрів командного рядка.
Щоб мати дозвіл на отримання ConfigMap, API-серверу розширення потрібна відповідна роль. У просторі імен kube-system є стандартна роль extension-apiserver-authentication-reader, яку можна призначити.
Тепер API-сервер розширення може перевірити, що користувач або група, отримані із заголовків, мають дозвіл на виконання цього запиту. Він робить це, надсилаючи стандартний запит SubjectAccessReview до API-сервера Kubernetes.
Щоб API-сервер розширення сам мав право надсилати запит SubjectAccessReview до API-сервера Kubernetes, йому потрібні відповідні дозволи. Kubernetes містить стандартну ClusterRole з назвою system:auth-delegator, що має потрібні дозволи. Її можна надати службовому обліковому запису API-сервера розширення.
Якщо SubjectAccessReview проходить, API-сервер розширення виконує запит.
Увімкніть шар агрегації за допомогою наведених нижче прапорців kube-apiserver. Можливо, про них уже подбав ваш провайдер.
--requestheader-client-ca-file=<path to aggregator CA cert>
--requestheader-allowed-names=front-proxy-client
--requestheader-extra-headers-prefix=X-Remote-Extra-
--requestheader-group-headers=X-Remote-Group
--requestheader-username-headers=X-Remote-User
--proxy-client-cert-file=<path to aggregator proxy cert>
--proxy-client-key-file=<path to aggregator proxy key>
API-сервер Kubernetes має два параметри клієнтського CA:
--client-ca-file--requestheader-client-ca-fileКожен із них працює незалежно, і вони можуть конфліктувати між собою, якщо їх використовувати неправильно.
--client-ca-file: коли запит надходить до API-сервера Kubernetes і цей параметр увімкнено, API-сервер Kubernetes перевіряє сертифікат запиту. Якщо він підписаний одним із сертифікатів CA у файлі, на який вказує --client-ca-file, запит вважається законним, користувачем є значення Common Name CN=, а групою — організація O=. Дивіться документацію з автентифікації TLS.--requestheader-client-ca-file: коли запит надходить до API-сервера Kubernetes і цей параметр увімкнено, API-сервер Kubernetes перевіряє сертифікат запиту. Якщо він підписаний одним із сертифікатів CA у файлі, на який вказує --requestheader-client-ca-file, запит вважається потенційно законним. Потім API-сервер Kubernetes перевіряє, чи є Common Name CN= однією з назв у списку, заданому --requestheader-allowed-names. Якщо назву дозволено, запит схвалюється; якщо ні — запит не схвалюється.Якщо задано обидва параметри --client-ca-file і --requestheader-client-ca-file, запит спочатку перевіряється за CA --requestheader-client-ca-file, а потім за --client-ca-file. Зазвичай для кожного з цих параметрів використовуються різні CA, кореневі або проміжні; звичайні клієнтські запити відповідають --client-ca-file, а запити агрегації — --requestheader-client-ca-file. Однак якщо обидва використовують той самий CA, клієнтські запити, які зазвичай пройшли б через --client-ca-file, завершаться збоєм, бо CA збігатиметься із CA в --requestheader-client-ca-file, але Common Name CN= не збігатиметься з жодним із прийнятних значень у --requestheader-allowed-names. Через це ваші kubelets та інші компоненти панелі управління, а також кінцеві користувачі можуть не змогти автентифікуватися в API-сервері Kubernetes.
Тому використовуйте різні сертифікати CA для параметра --client-ca-file, щоб авторизувати компоненти панелі управління та кінцевих користувачів, і для параметра --requestheader-client-ca-file, щоб авторизувати запити API-сервера агрегації.
Якщо kube-proxy не працює на хості, де працює API-сервер, потрібно переконатися, що система увімкнена з таким прапорцем kube-apiserver:
--enable-aggregator-routing=true
Ви можете динамічно налаштовувати, які клієнтські запити проксіюються до API-сервера розширення. Нижче наведено приклад реєстрації:
apiVersion: apiregistration.k8s.io/v1
kind: APIService
metadata:
name: <name of the registration object>
spec:
group: <API group name this extension apiserver hosts>
version: <API version this extension apiserver hosts>
groupPriorityMinimum: <priority this APIService for this group, see API documentation>
versionPriority: <prioritizes ordering of this version within a group, see API documentation>
service:
namespace: <namespace of the extension apiserver service>
name: <name of the extension apiserver service>
caBundle: <pem encoded ca cert that signs the server cert used by the webhook>
Назва обʼєкта APIService має бути дійсною назвою сегмента шляху.
Коли API-сервер Kubernetes визначив, що запит потрібно надіслати до API-сервера розширення, йому потрібно знати, як із ним звʼязатися.
Блок service — це посилання на сервіс API-сервера розширення. Простір імен і назва сервісу обовʼязкові. Порт необовʼязковий, стандартно 443.
Ось приклад API-сервера розширення, налаштованого на виклики через порт "1234" і перевірку зʼєднання TLS за ServerName my-service-name.my-service-namespace.svc з використанням власного набору CA.
apiVersion: apiregistration.k8s.io/v1
kind: APIService
...
spec:
...
service:
namespace: my-service-namespace
name: my-service-name
port: 1234
caBundle: "Ci0tLS0tQk...<base64-encoded PEM bundle>...tLS0K"
...